П 1 ст 23 закон о защите прав потребителей

admin

Оглавление:

Статья 23. Ответственность продавца (изготовителя, уполномоченной организации или уполномоченного индивидуального предпринимателя, импортера) за просрочку выполнения требований потребителя

1. За нарушение предусмотренных статьями 20, 21 и 22 настоящего Закона сроков, а также за невыполнение (задержку выполнения) требования потребителя о предоставлении ему на период ремонта (замены) аналогичного товара продавец (изготовитель, уполномоченная организация или уполномоченный индивидуальный предприниматель, импортер), допустивший такие нарушения, уплачивает потребителю за каждый день просрочки неустойку (пеню) в размере одного процента цены товара.

Цена товара определяется, исходя из его цены, существовавшей в том месте, в котором требование потребителя должно было быть удовлетворено продавцом (изготовителем, уполномоченной организацией или уполномоченным индивидуальным предпринимателем, импортером), в день добровольного удовлетворения такого требования или в день вынесения судебного решения, если требование добровольно удовлетворено не было.

2. В случае невыполнения требований потребителя в сроки, предусмотренные статьями 20 — 22 настоящего Закона, потребитель вправе по своему выбору предъявить иные требования, установленные статьей 18 настоящего Закона.

Комментарий к Ст. 23 ЗоЗПП РФ

1. Неустойка, выплачиваемая потребителю на основании комментируемой нормы, является законной, она не может быть изменена соглашением сторон, ее размер также не может являться предметом соглашения сторон. Причем в отличие от другой законной неустойки, очень часто применяющейся при просрочке исполнения обязательств, предусмотренной статьей 395 ГК, размер неустойки, устанавливаемый комментируемой нормой, привязывается не к размеру суммы, уплаченной обязанной стороне, а к цене товара. В тех случаях, когда продавец получит незначительный аванс или вообще его не получит, потребитель будет иметь право требовать неустойки точно так же, как если бы выплатил в виде аванса всю цену товара.

Как и любая другая неустойка, неустойка, подлежащая уплате на основании любой из норм Закона, если она явно несоразмерна последствиям нарушения обязательства, может быть уменьшена судом. При этом следует учитывать, что уменьшена может быть только та неустойка, которая подлежит уплате, но не та, которая была принята к зачету в тех случаях, когда потребитель имеет перед продавцом встречные обязательства, заключающиеся в оплате товара, проданного с отсрочкой платежа.

В соответствии со статьей 410 ГК РФ обязательство прекращается полностью или частично зачетом встречного однородного требования, срок которого наступил либо срок которого не указан или определен моментом востребования. Под однородностью здесь следует понимать однородность действий, которые должны осуществить стороны обязательств для их исполнения, но не однородность оснований возникновения данных обязательств. Судебная практика по данному вопросу базируется на том тезисе, что нормы гражданского законодательства не требуют, чтобы предъявляемое к зачету требование вытекало из того же обязательства или из обязательств одного вида .

См.: п. 7 информационного письма Президиума Высшего Арбитражного Суда РФ от 29 декабря 2001 г. N 65 «Обзор практики разрешения споров, связанных с прекращением обязательств зачетом встречных однородных требований».

Чаще всего при разрешении споров о защите прав потребителей суд располагает достоверными сведениями только о той цене товара, за которую данный товар приобретался. Если же одна из сторон заявляет о том, что в месте удовлетворения требования в момент вынесения судебного решения цена этого товара отличается от цены, по которой товар приобретался, то эта же сторона должна доказать данный факт. Это доказывание невозможно без проведения товароведческой экспертизы или иного привлечения специалиста.

При этом следует исходить из того, что уменьшение цены товара, принимаемое судом, возможно только в части уменьшения этой стоимости вследствие использования этого товара потребителем, но не вследствие возникновения в данном товаре недостатка. Дело в том, что как само уменьшение товара вследствие возникновения недостатка, так и все правовые последствия этого обстоятельства относятся к убыткам потребителя, подлежащим возмещению.

2. Данная норма является очень важной в части определения порядка предъявления потребителем требований, связанных с обнаружением недостатков товаров. Если объединить в единую конструкцию нормы, изложенные в пункте 1 статьи 18 и пункте 2 статьи 23 Закона, получается, что потребитель может предъявить продавцу или изготовителю (уполномоченным представителям) одно из установленных Законом (ст. 18) требований, впоследствии он вправе предъявить другие требования (изменить первоначальные) только в том случае, если лицо, к которому было предъявлено первичное требование, в установленные законом сроки его не выполнило (подробнее см. комментарий к ст. 18 Закона РФ «О защите прав потребителей»).

Статья 23 ЗоЗПП РФ. Ответственность продавца (изготовителя, уполномоченной организации или уполномоченного индивидуального предпринимателя, импортера) за просрочку выполнения требований потребителя

Последняя редакция Ст. 23 Закона о ЗПП

1. За нарушение предусмотренных статьями 20, 21 и 22 настоящего Закона сроков, а также за невыполнение (задержку выполнения) требования потребителя о предоставлении ему на период ремонта (замены) аналогичного товара продавец (изготовитель, уполномоченная организация или уполномоченный индивидуальный предприниматель, импортер), допустивший такие нарушения, уплачивает потребителю за каждый день просрочки неустойку (пеню) в размере одного процента цены товара.

Цена товара определяется, исходя из его цены, существовавшей в том месте, в котором требование потребителя должно было быть удовлетворено продавцом (изготовителем, уполномоченной организацией или уполномоченным индивидуальным предпринимателем, импортером), в день добровольного удовлетворения такого требования или в день вынесения судебного решения, если требование добровольно удовлетворено не было.

2. В случае невыполнения требований потребителя в сроки, предусмотренные статьями 20 — 22 настоящего Закона, потребитель вправе по своему выбору предъявить иные требования, установленные статьей 18 настоящего Закона.

Комментарий к Статье 23 Закона о Защите Прав Потребителей РФ

Законодательства о защите прав потребителей предусматривает не только предписания и правила действия потребителя и продавца (производителя) при возникновении спорных ситуаций, но и ответственность за нарушение норм закона. Она возникает в случае неисполнения обязательств или осуществления их позже установленного срока.

Сфера регулирования

Статья 23 ЗоЗПП РФ регулирует вопросы наложения ответственности на продавца (производителя) за несвоевременное или ненадлежащее исполнение им требований приобретателя, предусмотренных ст. 18 Закона «О защите прав потребителей». Обязательства и сроки их исполнения перечислены в статьях 20, 21 и 22 этого же нормативно-правового акта. Ответственность предусматривает наказание финансового плана, которая может увеличить выплаты в пользу покупателя зависимости от срока задержки.

Содержание

Статья 23 ЗоЗПП РФ имеет структуру, представленную двумя пунктами, включающими нормы:

  • п.1 предусматривает наличие права у потребителя на взыскание неустойки за нарушение продавцом или производителем норм ст. 20,21,22 этого же закона. Размер такой неустойки может составлять 1% от стоимости товара, по поводу которого возник спор. Стоимость же определяется на тот момент, когда требование должно было выполняться обязанной стороной;
  • пункт 2 разрешает приобретателю предъявить иное требование в рамках разрешенных статьей 18 Закона «О защите прав потребителей» вместо того, которое не было исполнено вовремя.

Некоторые нюансы

Размер неустойки, определенной статьей 23 ЗоЗПП, является законным и не подлежит пересмотру по договоренности сторон. Это означает, что только суд вправе уменьшить ее. Однако выплата неустойки может быть заменена на взаимозачет, если у второй стороны есть определенные требования в адрес первой, которые удовлетворены судом. Это установлено правилам ст. 410 ГК РФ.

На практике в качестве цены, от которой рассчитывается неустойка, судами принимается цена товара, по которой он приобретался. Это обусловлено достоверностью и установленностью такого показателя. Если цена на момент, когда требование должно было исполняться, изменилась и одна из сторон заявила об этом в собственных интересах, то на ее плечи ложится обязательство доказать это. Привести такие доказательства реально только с привлечением экспертов.

Таким образом, статья 23 ЗоЗПП РФ фиксирует размер и наличие ответственности продавца, который не исполнил требования покупателя, предоставленные ему законом. Она может быть наложена в виде неустойки, окончательный размер которой обычно определяет суд.

Ответственность за нарушение законодательства о защите прав потребителей

Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів

1. Штрафні санкції

Відмова споживачу в реалізації його прав, установлених ч. 1 ст. 8 , ч. 1 ст. 9 і ч. 3 ст. 10 Закону № 1023-XII

10-кратний розмір вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше 5 НМДГ

Права споживача вимагати:
– у разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків товару:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару;
– у разі виявлення істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару, або фальсифікації товару:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар ( ч. 1 ст. 8 Закону № 1023-XII );
– у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі):
1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;
2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору ( ч. 3 ст. 10 Закону № 1023-XII )

Реалізація продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, без наявності у документах реєстраційних номерів сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності

50 % вартості партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 10 НМДГ

У разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – розмір штрафу становить 10 НМДГ

Виготовлення або реалізація продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища

300 % вартості партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 25 НМДГ

У разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – розмір штрафу становить 50 НМДГ

Реалізація продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання)

500 % вартості партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 100 НМДГ

У разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – розмір штрафу становить 100 НМДГ

Реалізація небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання

100 % вартості партії товару, але не менше 20 НМДГ

У разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – розмір штрафу становить 20 НМДГ

Відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця

30 % вартості партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 5 НМДГ

У разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – розмір штрафу становить 5 НМДГ

Створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування

від 1 % до 10 % вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше 10 НМДГ

У разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарювання не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – розмір штрафу становить 10 НМДГ

Невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів

О защите прав потребителей
Статья 23. Ответственность за нарушение законодательства о защите прав потребителей

1. В случае нарушения законодательства о защите прав потребителей субъекты хозяйствования сферы торгового и других видов обслуживания несут ответственность за:

1) отказ потребителю в реализации его прав, установленных частью первой статьи 8, части первой статьи 9 и частью третьей статьи 10 настоящего Закона, — в десятикратном размере стоимости продукции исходя из цен, действовавших на время приобретения этой продукции, но не менее п ‘ пяти необлагаемых минимумов доходов граждан;

3) реализацию продукции, подлежащей обязательной сертификации в государственной системе сертификации, но в документах, согласно которым она передана на реализацию, отсутствуют регистрационные номера сертификата соответствия или свидетельства о признании соответствия, — в размере пятидесяти процентов стоимости полученной для реализации партии товара, выполненной работы, предоставленной услуги, но не менее десяти необлагаемых минимумов доходов граждан, а в случае, когда в соответствии с законом субъект хозяйственной деятельности не ведет обязательный учет доходов и итрат, — в размере десяти необлагаемых минимумов доходов граждан;

4) изготовление или реализацию продукции, не соответствующей требованиям нормативно-правовых актов относительно безопасности для жизни, здоровья и имущества потребителей и окружающей природной среды, — в размере трехсот процентов стоимости изготовленной или полученной для реализации партии товара, выполненной работы, предоставленной услуги , но не менее двадцати пяти необлагаемых минимумов доходов граждан, а в случае, когда в соответствии с законом субъект хозяйственной деятельности не ведет обязательный учет доходов и расходов — в размере пятидесяти неоподаткову аних минимумов доходов граждан;

5) реализацию продукции, запрещенной соответствующим государственным органом для изготовления и реализации (выполнения, оказания), — в размере пятисот процентов стоимости полученной для реализации партии товара, выполненной работы, предоставленной услуги, но не менее ста тысяч рублей, а в если в соответствии с законом субъект хозяйственной деятельности не ведет обязательный учет доходов и расходов — в размере ста необлагаемых минимумов доходов граждан;

6) реализацию опасного товара (яда, пестицидов, взрыво- и огнеопасных веществ и т.п.) без надлежащей предупредительной маркировки, а также без информации о правилах и условиях безопасного его использования — в размере ста процентов стоимости полученной для реализации партии товара, но не менее двадцати необлагаемых рублей, а в случае, когда в соответствии с законом субъект хозяйственной деятельности не ведет обязательный учет доходов и расходов — в размере двадцати необлагаемых минимумов доходов граждан;

7) отсутствие необходимой, доступной, достоверной и своевременной информации о продукции или продавца (в случаях, определенных Законом Украины «Об электронной коммерции») — в размере тридцати процентов стоимости полученной для реализации партии товара, выполненной работы, предоставленной услуги, но не менее п пяти необлагаемых минимумов доходов граждан, а в случае, когда в соответствии с законом субъект хозяйственной деятельности не ведет обязательный учет доходов и расходов — в размере пяти необлагаемых минимумов доходов граждан;

8) создание препятствий должностным лицам центрального органа исполнительной власти, реализующего государственную политику в сфере государственного контроля за соблюдением законодательства о защите прав потребителей, и структурного подразделения по вопросам защиты прав потребителей органа местного самоуправления в проведении проверки качества продукции, а также правил торгового и других видов обслуживания — в размере от одного до десяти процентов стоимости реализованной продукции за предыдущий календарный месяц, но не менее десяти необлагаемых мини ов доходов граждан, а в случае, когда в соответствии с законом субъект хозяйственной деятельности не ведет обязательный учет доходов и расходов — в размере десяти необлагаемых минимумов доходов граждан;

9) невыполнение или несвоевременное выполнение предписания должностных лиц центрального органа исполнительной власти, реализующего государственную политику в сфере государственного контроля за соблюдением законодательства о защите прав потребителей, об устранении нарушений прав потребителей — в размере двадцати необлагаемых минимумов доходов граждан;

10) реализацию товара, срок годности которого истек, — в размере двухсот процентов стоимости остатка полученной для реализации партии товара, но не менее пяти необлагаемых минимумов доходов граждан;

11) нарушение условий договора между потребителем и исполнителем о выполнении работы, оказании услуги — в размере ста процентов стоимости выполненной работы (оказанной услуги), а за те же действия, совершенные в отношении группы потребителей, — в размере от одного до десяти процентов стоимости выполненных работ (оказанных услуг) за предыдущий календарный месяц, но не менее пяти необлагаемых минимумов доходов граждан;

12) ограничение или отказ в реализации прав потребителей, установленных частью второй статьи 17 настоящего Закона, — в размере пятисот необлагаемых минимумов доходов граждан.

2. Суммы штрафов зачисляются в государственный бюджет.

3. В случае невыполнения в добровольном порядке субъектами хозяйствования сферы торговли и услуг, в том числе ресторанного хозяйства, определенных в статье 26 настоящего Закона решений (постановлений) центрального органа исполнительной власти, реализующего государственную политику в сфере государственного контроля за соблюдением законодательства о защите прав потребителей, и их должностных лиц о наложении взыскания принудительное исполнение таких решений (постановлений) осуществляется центральным органом исполнительной власти, реализующим государственную политику в сфере организации экз сового исполнения решений судов и других органов (должностных лиц), в порядке, установленном Законом Украины «Об исполнительном производстве».

Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів

Про захист прав споживачів

  • перевірено сьогодні
  • закон від 10.06.2017
  • вступив у чинність 13.01.2006

Ст. 23 Про захист прав споживачів в останній чинній редакції від 30 вересня 2015 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ II. Права споживачів та їх захист

Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів

1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за:

1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, — у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) реалізацію продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в державній системі сертифікації, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, — у розмірі п’ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, — у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), — у розмірі п’ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання — у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію») — у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

8) створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування — у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, — у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів — у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) реалізацію товару, строк придатності якого минув, — у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги — у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, — у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

12) обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 цього Закону, — у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

3. У разі невиконання в добровільному порядку суб’єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».